Атеїзм може бути етапом на шляху щирого пошуку істини, але бувають випадки, коли він є не лише результатом незнання, а перш за все плодом гріха, гордині та дії злого духа, який «є брехуном і батьком брехні» (Ів. 8:44).
Атеїсти вважають, що існує лише матеріальний світ, що немає іншої реальності, окрім того, що ми сприймаємо органами чуття. Насправді атеїзм — це віра у відсутність Бога, і часто ця віра ґрунтується на метафізичних припущеннях дарвінізму, згідно з якими життя виникло абсолютно випадково і розвивається шляхом еволюції, яка не має мети.
Що говорить Всесвіт про існування Бога?
Усі вчені, які керуються інтелектуальною чесністю, погоджуються що Всесвіт у всіх його вимірах є логічним і раціональним, тому він вказує на існування Бога Творця. За словами лауреата Нобелівської премії з фізики Амо Пензіаса: «Астрономія дозволяє нам відкрити унікальну подію: Всесвіт, який був створений з нічого, який потребує дуже тонкого балансу для забезпечення ідеальних умов для розвитку життя, і який був створений на основі (можна було б додати тут «надприродного») задуму».
Всесвіт від найменшого атома до найбільшої галактики вказує на існування Бога Творця, який привів світ у буття і підтримує його в стані досконалої дії.
Вчені стверджують, що наше Сонце за одну секунду виділяє більше енергії, ніж усе людство виробило з початку свого існування. Ця енергія створюється ядерним синтезом, який перетворює водень на гелій. Велич цієї енергії та сили перевищує будь-яку людську уяву. У наше сонце, яке є зіркою середнього розміру, вмістилося б понад мільйон планет, подібних до Землі.
З Землі ми можемо побачити лише 2500 із 200-400 мільярдів зірок, що складають Чумацький Шлях. Поза Чумацьким Шляхом зірок у 100 разів більше, ніж піщинок на всіх пляжах Землі. Вчені кажуть, що в нашій галактиці 100 мільярдів зірок, а таких галактик, як наша, близько 100 мільярдів.
Астронавт Едгар Мітчелл (космічного корабля «Аполлон-14») зізнався: «Коли я летів на Місяць, я був прагматичним льотчиком-випробувачем. Але коли я побачив планету Земля, що пливе у безмежності космосу, відчуття божественності стало майже очевидним, і я зрозумів, що життя у Всесвіті — це не просто випадковість».
Видимий Всесвіт містить понад 100 мільярдів галактик, кожна з яких містить сотні мільярдів зірок. Наскільки б важко це не було зрозуміти, за оцінками, у Всесвіті існує понад мільярд трильйонів зірок. Вчені не в змозі розрахувати кількість зірок, оскільки це виходить за межі їхніх когнітивних здібностей. Тільки Бог-Творець «рахує кількість зірок, Він називає їх усі на ім’я. Великий наш Господь і могутній; мудрість Його безмежна» (Псалом 147:4-5).
Всесвіт від найменшого атома до найбільшої галактики вказує на існування Бога-Творця, який створив світ і підтримує його в ідеальному порядку.
Алан Сендідж (1926-2010), американський астроном і лауреат премії Вільяма Л. Кроуфорда, писав: «Мені здається малоймовірним, що щось настільки впорядковане могло виникнути з хаосу. Повинен існувати якийсь організаційний принцип. Бог для мене — таємниця, але Він пояснює диво існування: чому існує щось, а не ніщо».
Всесвіт має сенс і логічну структуру, від найменшого атома до найбільшої галактики. Звідки береться гармонія та раціональний порядок у природі? Це важливе питання ставили найбільші вчені: Ньютон, Ейнштейн, Гейзенберг та інші. Єдина розумна відповідь на це — джерелом порядку у Всесвіті є розум Бога.
Ісаак Ньютон писав: «Це прекрасне розташування Сонця, планет і комет могло виникнути лише завдяки задуму та силі розумної та могутньої Істоти».
Британський фізик проф. Пол Девіс наголошує на тому, що «якби співвідношення величини сильної ядерної сили до електромагнітної сили відрізнялося від існуючого 1:1016, зірки не могли б утворитися. Співвідношення електромагнітної сили до гравітації вимагає такого ж тонкого балансу: якби воно було на 1:1040 більше, могли б існувати лише малі зірки; якби воно було на таку ж частку менше, зірки могли б бути лише великими. Всесвіту потрібні як великі, так і малі зірки: великі виробляють елементи у своїх термоядерних печах, а лише малі горять достатньо довго, щоб підтримувати життя [. . .] У мене є вагомі докази того, що за всім цим щось стоїть [. . .]. Складається враження, що хтось відкалібрував числа в природі для створення Всесвіту [...]. Враження свідомого задуму є надзвичайним».
Дізнавшись правду про людську ДНК, будь-яка чесна людина приходить до висновку, що атеїзм не має логічних підстав.
Засновники квантової фізики: Макс Планк, Вернер Гейзенберг, Ервін Шредінгер і Пол Дірак бачили чіткий зв’язок між законами природи та розумом Бога. Творець квантової теорії Макс Планк заявив: «Матерії як такої не існує. Вся матерія виникає і існує лише завдяки силі, яка змушує частинки в атомі вібрувати і утримує разом цю мікроскопічну «сонячну систему» атома. Ми повинні припустити, що ця сила керується свідомим і розумним розумом. Цей розум є джерелом усієї матерії».
У цей момент варто згадати слова Вернера Гейзенберга, сказані в Мюнхені для стипендіатів Олександра фон Гумбольдта: «Пам’ятайте, перший ковток з чаші науки веде до атеїзму. Але якщо ви будете наполегливо пити з цієї чаші, то на її дні ви знайдете Бога-Творця».
Правда про ДНК свідчить про існування Бога
Твердження атеїстів про те, що виникнення життя, макро- та мікросвіту є випадковістю, є абсолютно безглуздим у контексті останніх наукових досліджень.
Бельгійський лауреат Нобелівської премії з хімії Ілля Пригогін стверджував: «Ймовірність того, що органічні структури та надзвичайно тонко скоординовані реакції, характерні для живих організмів, виникли випадково, дорівнює нулю».
Колишній лідер світового атеїзму, філософ Ентоні Флю, так яскраво пише про віру атеїстів: вірити, що Всесвіт і життя виникли випадково, — це все одно, що «вірити, ніби стадо мавп, які незграбно б'ють по клавіатурі комп’ютера, напише сонет Шекспіра».
Навіть найпростіша жива клітина містить стільки інформації, скільки її міститься у 5000 примірниках багатосторінкової книги. Виникає очевидне запитання: чи були ці надзвичайно складні інформаційні та біологічні системи створені Абсолютним Розумом, що володіє Всезнанням, чи вони є лише наслідком сліпих сил природи?
Дослідження ДНК розкривають існування величезної кількості інформації, записаної в комп’ютерному коді, яка повинна походити від розумної Істоти.
Людське існування починається з клітини розміром з крапку. Завдяки ДНК ця клітина знає, як сформувати організм, що складається зі 100 мільйонів різних типів клітин, кожна з яких має настільки складний хімічний механізм функціонування, що ми не в змозі його зрозуміти. Відкриття ДНК змусило нас усвідомити, що це найбільш стислий інформаційний механізм, відомий у Всесвіті.
Вчені, які вивчають ДНК, кажуть, що правда про ДНК чітко свідчить про існування Бога.
Що дивує вчених, так це те, що інформація, яка міститься в молекулі ДНК, відокремлена від неї, і вона є лише її носієм. Ця інформація не є ні матерією, ні енергією, її можна описати як складне програмне забезпечення або запис думок. Тому існує логічний висновок, що повинен існувати Розум, який створив цей комп’ютерний код.
Вивчаючи правду про людську ДНК, кожна чесно мисляча людина приходить до висновку, що атеїзм не має логічних підстав, що це сліпа віра у випадкове походження життя та всього Всесвіту, який є гармонійним цілим і функціонує за законами логіки.
Одним з найбільших наукових відкриттів на початку XXI століття стало пізнання послідовності всіх нуклеотидів людської ДНК, тобто секвенування геному людини. Це відкриття було зроблено командою вчених під керівництвом проф. Френсіса С. Коллінза.
Секвенування геному людини, за словами проф. Коллінза, має спонукати будь-якого інтелектуально чесного вченого прославляти Бога. Професор Коллінз заявив: «Ми отримали перше уявлення про нашу книгу інструкцій, яка раніше була відома лише Богу. Бог Біблії — це Бог геному. Його слід шанувати як у соборі, так і в лабораторії. Все, що він створив, є величним, дивовижним, складним і прекрасним [...]. Немає конфлікту між тим, щоб бути ретельним вченим і людиною, яка вірить у Бога, що особисто піклується про кожну людину. Сфера науки — це вивчення природи. Сфера Бога — це духовний світ, реальність, яку неможливо вивчати за допомогою інструментів і мови науки. Її слід досліджувати серцем, розумом і душею, але розум повинен знайти спосіб охопити обидві реальності».
Фізик, лауреат Нобелівської премії Макс Планк стверджував, що між наукою та релігією взагалі немає протиріччя, «оскільки одне доповнює інше, [...] релігія та природничі науки борються пліч-о-пліч у нескінченному хрестовому поході проти невіри та забобонів [...] (і таким чином) «за Бога»».
У світлі останніх наукових відкриттів ми краще розуміємо значення наступних текстів Святого Письма: «Бо всі люди, які були невігласами щодо Бога, були дурними за своєю природою; і вони не могли, дивлячись на добрі речі, що є видимими, пізнати Того, Хто існує, ані не впізнали Майстра, звертаючи увагу на його творіння. [...] Бо з величі та краси створених речей випливає відповідне сприйняття їхнього Творця. (Муд 13:1,5); «Бо те, що можна знати про Бога, є явним для них, бо Бог показав це їм. 20 Від створення світу його невидима природа, тобто його вічна сила і божественність, чітко сприймається в речах, створених. Тому вони без виправдання» (Рим 1:19-20). Хто? Ті, «хто неправедністю стримує істину» (Рим 1:18).
Святий Іван Павло II пояснив, що заперечення існування Бога є особливим видом дурості, яка «несе загрозу життю. Дурень думає, що знає багато, але насправді він нездатний зосередити свій погляд на речах, які справді важливі. Тому він не може ні впорядкувати свій розум (Прип 1:7), ні зайняти правильну позицію щодо себе чи світу навколо нього. І тому, коли він стверджує, що «Бога немає» (пор. Пс 14:1), він з абсолютною ясністю показує, наскільки його знання є неповним і наскільки він далекий від повної істини речей, їхнього походження та їхньої долі» (Fides et ratio, 18). Однак, писав Св. Іван Павло II, «якщо людські істоти своїм розумом не визнають Бога як Творця всього, то це не тому, що їм бракує засобів для цього, а тому, що їхня вільна воля та гріховність створюють перешкоду» (Fides et ratio, 19).
З іншого боку, архієпископ Фултон Дж. Шин наголошував, що «атеїзм, у дев’яти випадках з десяти, народжується з лона нечистої совісті. Невіра народжується від гріха, а не від розуму».
Ми повинні щиро просити Господа Бога про дар віри: Він запевняє нас: «І все, чого ви попросите в молитві з вірою, отримаєте» (Мт. 21:22).
