Щороку приблизно 170 000 людей гинуть за віру в Христа. Християн, отже, один послідовник Ісуса гине кожні три хвилини! Жорстокі переслідування – у різних формах – торкаються приблизно 200 мільйонів християн у всьому світі. У 116 країнах порушуються права віруючих сповідувати свою релігію. Аж 350 мільйонів християн зазнають різних форм дискримінації. Ця кількість, на жаль, постійно зростає. .
Джон Гаспарс
Один християнин помирає кожні три хвилини – помирає мученицькою смертю лише тому, що не хотів зректися Господа Ісуса. Не тільки різні дослідницькі центри, але навіть ЗМІ, несприятливі до Церкви або відверто антиклерикальні, підтверджують, що християни є найчастіше і найжорстокіше переслідуваною релігійною групою у світі.
80% усіх дій, спрямованих проти релігії, спрямовані проти християн. Ці переслідування – це не лише жорстокість, вчинена так званою Ісламською державою в Сирії та Іраку. Від Індії до Мексики, від Нігерії до Білорусі християни є жертвами репресій з боку влади, повстанських груп, міліцій, злочинних організацій та наркобаронів.
У багатьох місцях причиною їхніх переслідувань є виключно те, що вони сповідують Ісуса Христа і в ім'я Його Євангелія захищають права людини, піклуються про найбідніших та виступають проти беззаконня та експлуатації.
Багато людей не усвідомлюють, що християни й сьогодні є жертвами репресій. Ті, хто може молитися без страху, не усвідомлюють, що так багато їхніх співбратів живуть у країнах, де влада вороже ставиться до християнської віри.
Вони не відреклися Христа!
Архієпископ Луїс Сако ділиться свідченнями непохитної віри іракських християн: «Нас убивають, але наша віра сильна. Багато хто загинув, багато хто був викрадений, і їхня доля часто невідома. Однак ніхто не навернувся до ісламу. Я думаю, це диво.
Я знаю 13-річного студента, якого викрали і намагалися змусити навернутися до ісламу. Однак він відмовився, сказавши, що «хто зречеться Ісуса, того зречеться і Ісус», і що він готовий померти християнином. Однак він уникнув смерті, тому що його звільнили американські солдати» (о. проф. Вальдемар Цісло, *Іммігранти біля воріт. Криза біженців та мучеництво християн XXI століття*).
Ілюструючи героїзм християн, архієпископ навів ще один доказ: «Я також знаю педіатра в Кіркуку. У нього двоє дітей, син і дочка, які вивчають медицину. Його самого викрали та нелюдськи катували протягом двох місяців. І через це він був близький до смерті, але не відрікся від Ісуса. Цей шлях через хрест і страждання зміцнює їхню віру та посилює їхнє благочестя».
Мучеництво стало задокументованим харизмом Церкви в Іраку. Кілька років тому стався кривавий напад на християнський храм у Багдаді. Там загинуло щонайменше 50 християн, зокрема двоє священиків. Один із них сказав терористам: «Ви можете мене вбити, але щадіть інших людей».
Цей священик хотів присвятити своє священицьке життя, як і Святий Максиміліан Марія Кольбе. Тисячі християн були вбиті по всьому Іраку за останні роки. Деякі з них, включно з п'ятьма священиками та єпископом, були викрадені та вбиті.
19 лютого 2018 року 14-річна християнська школярка Леа Шерібу разом із понад сотнею інших дівчат була викрадена з міста Дапчі в штаті Йоба, Нігерія. Викрадачами виявилися терористи з ісламської організації Боко Харам. Леа перебуває в полоні вже понад рік. Усіх викрадених дівчат давно звільнили. Крім Леа. Причиною утримання учениці в полоні є її непохитна християнська віра.
У березні 2018 року, після чотирьох тижнів ув'язнення, Леа та інші дівчата мали бути звільнені. Вона нарешті поверталася до своєї родини, яка сумувала за нею. Дівчина вже сідала в автобус, коли терористи попросили її — як єдину християнку в групі — прийняти іслам. 14-річна дівчина відмовилася.
Леа не відреклася від своєї віри, незважаючи на наполягання решти її подруг. Вона також відмовилася прийняти іслам, коли інші дівчата запропонували зробити це лише для вигляду.
Батьки 14-річної дівчини дізналися про ці події з розмов із звільненими ученицями. Леа просила їх сказати батькам, щоб вони молилися за неї. Терористи неодноразово обіцяли їй свободу, якщо вона зречеться Христа і прийме іслам. Оскільки вона цього ще не зробила, вона досі залишається в руках Боко Харам.
Для батьків Леа — Натана та Ребекки Шерібу — новини, отримані від колишніх заручниць, були руйнівними.
Її мати каже: «Боко Харам не звільнили мою дочку, бо вона відмовилася відмовитися від своєї віри або прийняти іслам. «Я дуже засмучена, але водночас щаслива, бо моя дочка не відреклася від Христа».
Обидва батьки Леа були вражені глибокою вірою їхньої дочки, яка трималася Христа, незважаючи на терористичні погрози.
«Я не знаю, що б я робила, якби була її супутницею в біді. Свідчення моєї дочки наблизило мене до Христа», — каже мати дівчини.
«Я гордий батько і закликаю свою дочку залишатися вірною Богу. Тримайся, Леа, за Христа!» — звертається її батько.
Сама Леа через своїх друзів передала особливе послання батькам: «Мамо, не хвилюйся. . . Твої слова з наших ранкових роздумів над Словом Божим нагадують мені, що Бог особливо близький до тих, хто потребує. . . Я впевнена, що одного дня я знову зустрінуся з вами. Якщо не тут, то в безпеці на обіймах Ісуса Христа» (цит. за: www.leah-foundation.org).
Зрештою, терористи оголосили, що, незважаючи на попередні погрози, вони не вб'ють Лею, а залишать її як «вічну рабиню». . . Така ж доля спіткає ще одну християнку, Алісу Нґадду, співробітницю ЮНІСЕФ, яку також викрала «Боко Харам».
Тисячі християн загинули за свою віру від рук цієї ж групи – войовничої, мілітаризованої мусульманської екстремістської організації, яка прагне встановити «халіфат» по всій Нігерії.
«Християни там також зазнають нападу в неймовірних масштабах з боку мусульманського народу хауса-фулані, який знищив сотні церков і вбив тисячі християн. Дванадцять північних штатів Нігерії вже запровадили шаріат, або ісламський закон та релігійний суд».
Християни в цих регіонах зазнають дискримінації. У християнських селах немає доступу до чистої води та медичних послуг, а християнським дітям не дозволяють відвідувати середні школи» (www.citizengo.org).
Історія Азії Бібі – пакистанської католички, засудженої до смертної кари за богохульство проти ісламу – стала символом сучасної переслідуваної Церкви.
14 червня 2009 року Азія працювала в полі зі своїми мусульманськими подругами. Оскільки того дня було спекотно, жінка пила воду з криниці в полі.
Деякі з її мусульманських подруг тоді подумали, що вода з криниці стала «нечистою», бо її випила християнка. Подруги Азії також додали, що для того, щоб вона могла пити, вона повинна була навернутися до ісламу.
У відповідь Азія сказала, зокрема, такі слова: «Ісус Христос помер за мої гріхи та за гріхи світу. А що зробив Мухаммед для людей?»
Відразу після цих слів Азію побили, і вона втекла з місця події.
Азію заарештували за звинуваченням у богохульстві згідно із законом Пакистанського Кримінального кодексу. Незважаючи на прохання християн зняти звинувачення проти жінки, чиновники залишили своє рішення в силі, посилаючись на тиск з боку місцевих ісламських лідерів.
Азія звернулася до суду і стала першою жінкою в Пакистані, засудженою до смертної кари через повішення «за богохульство проти Мухаммеда».
Умови, в яких вона чекала на страту, були драматичними. З самого початку жінка перебувала в ізольованій кімнаті без вікон, раковини чи туалету. . . У кімнаті також не було вентиляції. В'язень страждав від задухи та комарів. Камера була тісною, шириною до плечей.
За таких умов Азія написала щоденник і прощальний лист до своєї родини, в якому сповідала свою віру. Завдяки тиску міжнародної громадськості та завдяки поданій родиною надзвичайній апеляції до Верховного суду на судовий вирок, Асія Бібі була звільнена 7 листопада 2018 року після дев’яти років ув’язнення. Однак відтоді їй довелося жити в укритті через погрози, які надходили на її адресу. Нарешті, після багатьох зусиль, Асія та її родина покинули Пакистан і оселилися в Канаді.
Сирійська християнка Аміна ділиться надзвичайно зворушливим свідченням: «7 вересня 2013 року терористи з «Аль-Нусри» увірвалися до нашого будинку. Я залишилася там зі своїм братом, двоюрідним братом і племінником. Я була в іншій кімнаті, ніж вони. Я сховалася в одній із шаф. Я не могла їх бачити звідти, але все чула.
Терористи сказали їм: «Або ви станете мусульманами, або ми вас уб’ємо». І в ту ж мить мені з’явилося видіння. Над моїм братом, двоюрідним братом і племінником я побачила Пресвяту Діву Марію з букетом червоних троянд у руці.
Потім я почула: «Ми християни, і залишимося такими». Мить потому терористи перерізали їм горло». Тоді Аміна зрозуміла, що Пресвята Діва Марія була з ними, коли вони помирали. . . (Yaël Jeanblanc, La vie plus forte que la mort, стор. 34).
Християнський обов'язок
Хоча тисячі християн щорічно гинуть на різних континентах за свою віру в Ісуса Христа, ми – європейські християни – повинні усвідомлювати, як нам пощастило, що ми живемо в мирі та можемо сповідувати свою релігію без будь-яких погроз чи обмежень.
Ми повинні цінувати, яка це велика благодать – мати можливість щодня брати участь у Євхаристії, яка зручність – близькість наших церков і доступність священиків. У цьому контексті ми не повинні забувати про молитву, а також про духовну та матеріальну підтримку наших братів і сестер, переслідуваних за свою віру. Любити ближнього і виявляти солідарність з тими, хто страждає, – це наш християнський обов'язок.
Особливою формою духовної підтримки є єднання з ними та їхніми стражданнями в Адорації. Тоді їхні страждання поєднуються зі стражданнями самого Ісуса на хресті. Завдяки цьому вони беруть участь у спасінні світу.
«У стражданні прихована особлива сила, яка наближає людину внутрішньо до Христа, особлива благодать» (Св. Іван Павло ІІ, Salvifici doloris, 26).
Вона писала про духовне єднання з людьми, що страждають, переслідуваними навіть далеко від нас, серед інших: Свята Едіт Штайн: «Світ у вогні. Подивіться на Розп'ятого! Єднаючись з Ним, ви стаєте всюдисущими, як Він Сам. Не тільки тут чи там, ви можете служити нужденним, як лікар, медсестра чи священик. Силою Хреста ви можете бути присутніми на всіх фронтах світу, у всіх місцях болю, куди б не спрямувала вас ваша співчутлива любов.»
Свята Едіт Штайн писала: «Існує покликання страждати з Христом і через нього співпрацювати в Його спасительній праці. З’єднані з Господом, ми стаємо членами Його Містичного Тіла. У Його членах Христос продовжує Своє життя, і Він Сам страждає в них. Страждання в єдності з Господом стають Його стражданнями, включаються у велику справу спасіння і тому є плідними» (Твори, т. 2, с. 163).
Господь Ісус закликає кожного з нас заступатися за грішників і співпрацювати з Ним у справі викуплення людства, добровільно та охоче приймаючи страждання.
«Кожна людина мусить страждати і померти, але якщо вона є живим членом Містичного Тіла Христового, її страждання і смерть набувають викупної сили через божественність Того, Хто є її Главою. Це є суттєва причина, чому кожна свята так прагнула страждань» (Таємниця Різдва, у: З глибини себе, т. 2, с. 68–69).
«Як Агнець мусить бути вбитий, щоб бути вознесеним на престол слави, так через страждання і хрест — шлях до слави для всіх покликаних і вибраних на весільну бенкету Агнця. Хто хоче бути одруженим з Агнцем, мусить дозволити себе прибити до хреста разом з Ним. Всі ми, позначені кров’ю Агнця, тобто всі ми, хрещені, покликані до цього, але не всі розуміємо Його заклик. Слідувати за Христом означає все більше і більше вірно наслідувати Його; цей заклик пронизливо звучить у душі і вимагає недвозначної відповіді» (с. 156–157).
Не випадково, одягнувши кармелітський габіт, свята Едіт Штайн взяла релігійне ім’я Тереза Бенедикта від Хреста.
Робота над її останньою працею під назвою Пізнання Хреста була перервана депортацією до концтабору Аушвіц-Біркенау, де свята Едіт своєю поведінкою — добровільно запропонувавши себе за свій єврейський народ — «доповнила у своїх стражданнях те, чого бракує в Христових стражданнях заради Його Тіла, що є Церквою» (пор. Кол 1:24).
27/02/2024
