Найбільше нещастя, яке може спіткати людину, — це втрата віри у Воскресіння Христове, бо свідоме й добровільне відкинення цієї істини, разом із життям так, ніби Бога не існує, призводить до втрати вічного життя.
Марка 16:16) У кожному поколінні є багато людей, які, подібно до апостола Хоми, сумніваються, не довіряють і ставлять умови: «Якщо не побачу на Його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця в рани від цвяхів, і не вкладу руки своєї в Його бік, не повірю» (Івана 20:25).
Історичний факт
Недовірливим, шукачам, сумніваючим і невіруючим Воскреслий Христос дає чіткі знаки, що закликають до віри у Воскресіння та в Його Реальне Присутність в Євхаристії та інших таїнствах.
Багато хто не усвідомлює, що Воскресіння Христове є історичним фактом, повністю задокументованим, дослідженим і детально проаналізованим. Професор Жак Перре, завідувач кафедри історії Римської імперії Сорбоннського університету (Париж), всесвітньо відомий історик, застосував наукові критерії для вивчення історичних текстів, щоб оцінити описи Воскресіння Христового в Новому Завіті. Він опублікував результати своїх досліджень у книзі Ressuscité: Approche Historique, «Воскресіння: історичний підхід» (Париж 1984). За словами автора цієї публікації, наукові дослідження чітко вказують на те, що євангелісти повідомляють історичну правду про Воскресіння Христове. З історичної точки зору, немає жодних підстав ставити під сумнів цей факт.
Будь-який чесний науковець, який використовує критерії новітнього історичного методу для вивчення біблійних текстів про Воскресіння Ісуса, робить висновок, що вони передають об’єктивну правду. Проф. Перре наголошує, що сумніви щодо достовірності текстів Святого Письма про Воскресіння Ісуса є результатом не наукових досліджень, а ідеологічних припущень і упереджень, або ж простого незнання. Перре пише: «Якби будь-який історик античності використовував у своїх наукових дослідженнях методи, якими користуються деякі біблійні вчені, що стверджують, ніби євангельські тексти ненадійні, такий історик став би предметом глузувань серед усіх своїх колег».
Воскреслий Ісус з'явився конкретним людям у певний час і в певних місцях. Абсурдно стверджувати, що Євангельські тексти ненадійні лише тому, що їх написали віруючі. Проф. Перре наголошує, що було б неможливо писати будь-яку історію, якби нам довелося відкидати всіх авторів, які будь-яким чином були причетні до подій, про які вони повідомляють. Перре стверджує, що зустрічі з Воскреслим у Новому Завіті описані як події, які свідки пережили своїми почуттями, і які спонукали їх повірити у Воскресіння Христа. Отже, вони жодним чином не є лише плодом їхньої віри.
Зустріч з Воскреслим
На третій день після смерті Ісуса апостоли, переповнені скорботою та страхом, почули від жінок, що Христос воскрес: «Але ці слова здалися їм порожніми, і вони не повірили їм» (Луки 24:11). Лише після того, як Ісус з'явився їм, вони переконалися, що Він справді воскрес і живий. Найдавніший біблійний розповідь свідчить, що Воскреслий «з'явився спочатку Кифі, потім дванадцятьом. Потім з'явився одночасно більш ніж п’ятистам братам» (1 Коринтян 15:5-6). Вони бачили Його, розмовляли з Ним, торкалися Його і їли разом з Ним (Луки 24:37-43). Вони впізнали Його голос, волосся, риси обличчя, руки та бік – разом із слідами Його ран (Івана 20:27). Вони були впевнені, що Ісус воскрес і жив у тому самому тілі, яке було покладене в гробницю, але яке вже не було фізично обмежене. Спочатку апостол Фома не вірив, що Ісус воскрес. Лише особиста зустріч з Христом повністю зруйнувала стіну його невіри. Ісус сказав йому: «Простягни сюди свого пальця і побач Мої руки. Простягни свою руку і вклади її в Мій бік. Не будь невіруючим, але віруючим» (Івана 20:27). Воскреслого Христа бачив також Павло з Тарса, який був переслідувачем християн, але який завдяки цій зустрічі негайно навернувся і став апостолом язичників (пор. Дії 9:1-19).
Зустрічі з Воскреслим повністю перетворили Його апостолів і учнів. Його присутність усунула їхній страх і дала їм стільки внутрішньої сили та мужності, що, за винятком св. Івана, усі вони прийняли мученицьку смерть, проголошуючи радісну істину, що Ісус Христос помер і знову воскрес, тим самим давши остаточний доказ того, що Він є Бог.
Таким чином, істина про Воскресіння Христа породила християнство з його незнищенною життєвою силою, ентузіазмом та радістю життя – і це в ситуації, коли, з суто людської точки зору, смерть Ісуса на хресті здавалася остаточною поразкою.
Аргументи тих, хто бореться з вірою у Воскресіння, завжди однакові. Це не нові теорії, сформульовані в результаті надійних наукових досліджень, а з самого початку християнства були безпідставною нісенітницею, народженою в умах людей, які ненавидять християн, і яка досі повторюється у псевдонауковій формі.
Люди, які щиро шукають істину, без упереджень, без будь-яких ідеологічних припущень, виявляють, що Воскресіння Ісуса є об’єктивно фактичною подією, яка відбулася в певний час і в певному місці. Так було, наприклад, з Джимом Ворнером Воллесом, детективом-слідчим і затятим атеїстом. Ретельно розслідувавши життя, страсті, смерть і воскресіння Христа, Воллес дійшов висновку, що Ісус справді воскрес і що Він є Бог. Він оголосив про це відкриття у своїй книзі Cold-Case Christianity: A Homicide Detective Investigates the Claims of the Gospels.
Достовірність євангельських оповідань
За словами біблійних дослідників, зокрема Жана Карміньяка, Джона А. Т. Робінсона, Клода Тремонтана та Паоло Саккі, усі ознаки вказують на те, що синоптичні Євангелія (Матвія, Луки та Марка) були написані арамейською або івритом, коли християнство ще перебувало в межах Ізраїлю. Остаточне редагування синоптичних Євангелій відбулося більш ніж через десяток років після шокуючих подій страстей, смерті та воскресіння Христа. Євангельські оповідання надзвичайно надійні; вони містять як історичні факти, так і звістку про спасіння. Коли християнство почало поширюватися Середземномор’ям, ці Євангелія були неминуче перекладені грецькою мовою. Отже, ми маємо тексти Євангелій приблизно з 50 року н. е. Отець проф. Хосе О’Каллаган виявив, що шматок папірусу з Гротту Кумрана, який був запечатаний до 68 року н. е., містить кілька слів з Євангелія від св. Марка. Це додаткове археологічне підтвердження того, що звістка про Воскресіння Ісуса публічно проповідувалася з великим ентузіазмом, радістю та мужністю в Єрусалимі та по всьому Ізраїлю одразу після смерті та воскресіння Ісуса. У цей період владу ще мали ті, хто був безпосередньо причетний до розп’яття Ісуса, тобто Понтій Пілат, римський прокуратор Юдеї, Синедріон, а також первосвященик Йосип Каяфа та його тесть Анна.
Ісус був засуджений до смертної кари через розп’яття за богохульство, оскільки Він назвав Себе Богом. (пор. Матвія 26:65-66) Для Синедріону будь-яке проголошення про те, що Ісус воскрес, становило таке саме богохульство. Саме з цієї причини Стефан, перший християнський мученик, був забитий камінням до смерті, а апостол Яків та інші апостоли пізніше прийняли мученицьку смерть. Якби, однак, Воскресіння не було об’єктивним фактом, Синедріон та римська влада могли б дуже легко висміяти проповідників істини про Воскресіння Ісуса, показавши Його тіло, але оскільки гробниця Ісуса була порожньою, вони не могли цього зробити.
Віра у Воскресіння та божественність Ісуса народилася лише тому, що з’явився Воскреслий, і Він Сам дав знати, що живий. У Євангеліях немає жодної вигадки, а лише повідомлення про фактичні події, що відбулися. Автори Нового Завіту описують події Воскресіння Ісуса надзвичайно об’єктивно та правдиво. Ці описи доповнюють один одного.
Громада Католицької Церкви почала існувати з проголошенням звістки про Воскресіння Христа: «Цього Ісуса Бог воскресив, і ми всі свідки цього». (Дії 2:32) Проголошення цієї радісної звістки є найважливішою місією Церкви. Воскресіння Христа підтверджує той факт, що Він є справжнім Богом, став справжньою людиною, і що Він помер і воскрес для нас і для нашого спасіння.
Воскреслий Христос постійно присутній у Церкві, щоб звільнити нас від рабства сатани, простити нам усі гріхи в таїнстві покаяння та дати нам вічне життя в Євхаристії, протиотруту від смерті.
Постійна присутність Воскреслого Ісуса в громаді Церкви є найбільшим скарбом, який ми маємо. Воскреслий Господь звільнить нас від рабства гріха і сатани та зцілить усі наші рани, тільки тоді, коли ми з довірою молитимемося про Його присутність і прийматимемо Його милосердя в таїнствах покаяння та Євхаристії. Тоді ми братимемо участь у Його перемозі над смертю, пеклом і сатаною та відчуємо радість Воскресіння.
02.04.2023
