Атеїсти та марксисти заперечують не лише існування Бога, але й те, що люди мають безсмертну душу і є лише мислячими тваринами. Ми знаємо з Одкровення, що в момент творіння людина наділена Богом надзвичайною гідністю. Бог створює людину за Своїм образом і подобою, і тому випромінює віддзеркалення реальності Самого Бога. «Бог створив людину за образом Своїм, за образом Божим створив її; чоловіком і жінкою створив їх» (Бут. 1:27).
Людина — це матеріальне тіло та унікальна, нематеріальна, безсмертна душа, наділена духовними силами, такими як: розум, совість, що дозволяє розрізняти добро і зло, вільна воля, і здатність до любові. У Катехизмі Католицької Церкви ми читаємо, що «саме завдяки своїй духовній душі тіло, зроблене з матерії, стає живим, людським тілом; дух і матерія в людині — це не дві об’єднані природи, а радше їхнє об’єднання утворює єдину природу» (ККЦ 365).
Бог створив людину для безсмертя
Бог, створюючи людей, «наділив їх силою, подібною до Своєї, і створив їх за Своїм образом» (Екклезіаст, 17:3). Завдяки безсмертній людській душі, як пише св. Іван Павло ІІ: людина «є проявом Бога у світі, знаком Його присутності, слідом Його слави (пор. Бут. 1:26-27; Пс. 8:6). (...) Життя, яке Бог дарує людині, — це набагато більше, ніж просто існування в часі. Це прагнення до повноти життя; це насіння існування, яке перевершує самі межі часу: «Бо Бог створив людину для нетління і зробив її за образом Своєї вічності» (Муд. 2:23)» (EV 34). Ісус чітко говорить про це, що людина має безсмертну душу: «Не бійтеся тих, хто вбиває тіло, але не може вбити душу; але бійтеся того, хто може погубити і душу, і тіло в пеклі» (Мт. 10:28).
Хоча святий Павло, пишучи про людину, вказує як на смертне тіло, так і на безсмертну душу, використовуючи терміни «психе» та «пневма» як принципи надприродного життя: «ваш дух, душа і тіло» (1 Сол. 5:23). А в другому листі до Коринтян (5:1-10) святий Павло називає смерть «знищенням тіла». Незнищенне духовне «Я», тобто душа, залишає тіло і живе в Христі. Лауреат Нобелівської премії в галузі філософії та медицини (з 1963 року), один із найбільших експертів у галузі дослідження людського мозку, австралійський нейрофізіолог сер Джон К. Екклс (1903-1997) стверджував, що ми всі маємо особисте «Я»: це нематеріальний розум, який діє через матеріальний мозок. І це саме безсмертна людська душа. Вчений пише: «Пояснюючи це теологічними термінами: кожна душа є новим творінням Бога, імплантованим у людський ембріон» (Evolution of the Brain, Creation of the Self, 1991, p.237).
Отже, за словами цього вченого, твердження про те, що людина не має безсмертної душі, а її мислення є лише наслідком матеріальних процесів, є просто упередженням догматичних матеріалістів (пор. How the Self Controls its Brain, 1994, p.38). Сер Джон вважав, що ми повинні «розглядати смерть тіла та мозку як розпад нашого дуалістичного існування. Ми сподіваємося, що звільнена душа знайде нове майбутнє глибшого значення та більш приємного досвіду відповідно до традиційного християнського вчення» (Evolution of the Brain . . . p.242).
Сам Бог присутній у людському батьківстві
Господь Бог «Той, хто створив їх від початку, створив їх чоловіком і жінкою» (Мт. 19:4) і дав їм можливість брати участь у Його творінні, Він благословив чоловіка і жінку, кажучи: «плодіться й розмножуйтеся» (Бут. 1:28).
Святий Іван Павло II підтвердив, що чоловік і жінка як батьки є співтворцями Бога-Творця в зачатті та народженні нової особи.
Сам Бог присутній у людському батьківстві та материнстві […] Дійсно, тільки Бог є джерелом того «образу та подоби», що є властивим людині, як вона отримала його при створенні. Народження є продовженням Творіння. […]
У прокреації, отже, через передачу життя від батьків до дитини, передається Божий образ і подоба, завдяки створенню безсмертної душі […]
Саме в їхній ролі співтворців з Богом, який передає свій образ новому творінню, ми бачимо велич подружжя, яке готове «співпрацювати з любов’ю Творця і Спасителя, який через них розширюватиме і збагачуватиме Свою власну родину (EV 43).
Кожна людина, створена за образом і подобою Божою, має нескінченну гідність і цінність в очах Бога. Святий Павло нагадує нам: «Хіба ви не знаєте, що ви храм Божий [a] і що Дух Божий живе у вас? Якщо хтось зруйнує храм Божий, того зруйнує Бог. Бо храм Божий святий, і цим храмом є ви (1 Кор. 3:16-17).
Саме тому ви не можете ставитися до людського тіла як до об’єкта. Ви повинні любити іншу людину, а не використовувати її як об’єкт сексуального задоволення.
Господь Бог, благословляючи чоловіків і жінок, поєднує їх у таїнстві подружжя, нерозривних стосунках, які дають можливість брати участь у Його Божественній любові та житті через статеві стосунки. Ось чому статеві стосунки в шлюбі перш за все повинні бути глибоким духовним досвідом взаємної любові в любові Христа. Вони повинні проживатися в стані освячуючої благодаті, бо тільки тоді буде святий знак таїнства шлюбу, а також взаємне освячення подружжя. Найбільша трагедія людини — це жити в смертному гріху, забуваючи, що ми маємо безсмертну душу і покликані навчитися любити та дозріти до вічного життя на небесах.
«Яка бо користь людині, коли здобуде весь світ, а душу свою загубить? Або що дасть людина взамін за душу свою?» (Матвія 16:26).
