Це, по суті, питання про те, чого Бог бажає для нас. Святий Павло писав, що понад усе Він бажає спасіння всіх людей.
Проте, чи це включає тих, хто чинить зло?
В есхатології деякі читачі розмірковують над цим уривком від Апостола до Тимофія. «Бог бажає, щоб усі люди спаслися і пізнали істину» (1 Тим. 2:4).
Бажання
Використання святим Павлом слова «бажання» слід розуміти як Боже бажання або прагнення. Це туга за тим, щоб спасіння стало долею всіх людей. Однак це бажання слід відрізняти від Божої волі, яка стає реальністю. Бог говорить, і це стається (пор. Бут 1:3). Це також не є декрет, бо Бог нікого не приречив до життя в раю чи в пеклі. Немає кращих, обраних для спасіння, і гірших, призначених для страждань. Святий Павло розкриває бажання — можна сказати, мрію Бога — яке не виключає нікого, але прагне добра кожної людини. Однак Бог, який є любов’ю і бажає найкращого для людини, ніколи не змушує її до чогось. Забрати свободу означало б заперечення любові. Боже бажання призначене для того, щоб спонукати, захоплювати, приваблювати людину, але воно ніколи не позбавить її здатності приймати власні рішення. Бог не втілить Свою мрію про спасіння людини без її волі та згоди.
Боже бажання спасіння не знає меж, не ставить умов і не створює елітного кола. Тому ця універсальність не може і не повинна обмежуватися виконанням умов або членством у будь-якій конкретній групі. Більше того, пропозиція спасіння людям не залежить від їхнього походження, культури чи соціального статусу. Святий Павло пояснив це громадам, які він заснував: «Немає юдея чи грека, немає раба чи вільного, немає чоловічої статі чи жіночої, бо всі ви — одне в Христі Ісусі» (Гал 3:28). З Божої точки зору, це стосується кожної людської істоти, незалежно від її обставин чи місця народження.
Порожнє пекло?
В есхатології Боже бажання охоплює всіх людей, проте можуть виникати сумніви щодо спасіння. Чи лідери тоталітарних держав також належать до тих, кого Бог бажає в раю? Цей контраст виявляє велике милосердя Бога і запрошує до роздумів.
Він бажає спасіння всіх, і кожна людина бажана Йому. Притча про милосердного батька показує, як Бог чекає на повернення свого сина. Роздягнений і позбавлений гідності, він зустрічається з обіймами та бенкетом.
Реакція старшого брата виражає нерозуміння такої любові. Проте така є любов Бога, який радіє, коли знаходить своїх дітей. Це ілюструється розбійником, розп'ятим з Ісусом, який звернувся до Нього і йому було обіцяно рай. Шокуюче. Скільки з тих, кого скривдив той злодій, мали б повне право відчувати обурення? Гарна новина, однак, полягає в тому, що для Бога немає нічого неможливого. Навіть найбільший грішник може бути в раю. Бог шукає людей до останнього моменту, щоб привести їх до Себе.
Допомогою у прийнятті цієї істини може стати усвідомлення того, що я теж грішник. Як писав святий Павло: «Плата за гріх – смерть» (Рим 6:23). Від цієї реальності Ісус Христос звільнив мене. Порівняння гріхів або оцінка їхньої тяжкості та наслідків не ведуть далеко, тому що історія кожної людини різна і позначена власними стражданнями, слабкістю та наслідками вибору. Важливим залишається досвід істини, що Бог помер і за мене, і подив від того, що Він бажає мого спасіння і хоче бачити мене у Своєму Царстві, і тому невпинно прагне цього щодня.
Чи Бог так керує історією людей, що кожен може вибрати небо? Навіть в останній момент. І, отже, чи пекло порожнє? Теоретично це можливо. У теології існують погляди або надії на порожнє пекло, але знову ж таки, це залежить від рішення людини. Чи всі приймуть прощення? Чи всі бажатимуть милості? Чи кожен, як блудний син, повернеться до Отця? Цього ми не знаємо. Сцена на Голгофі добре це ілюструє, де один злочинець приліпився до Ісуса, а інший хулив Його (пор. Лк 23:39–41). Саме в цьому сенсі виконання Божого бажання залежить від волі людини.
Завдання
Оскільки Бог виявив Своє бажання спасіння всіх людей, виникає питання про роль і завдання спільноти віруючих. Як узгодити себе з цим бажанням? Як долучитися до його реалізації? Перший простір – це, безсумнівно, молитва – за тих, хто шукає істину, за мужність, світло та рішучість на шляху до Бога. Не менш важливим є свідчення життя, яке має демонструвати радість, що випливає з перебування в Божій присутності, досвід прийняття, прощення та миру, які приносить Євангеліє. Йдеться не про моралізаторство, а про залучення інших до досвіду життя благодаттю.
Інший простір у спільноті – це відкритість і готовність приймати тих, хто приходить, хто запитує і хто шукає. Це особливі моменти, часто вирішальні. Усі, хто живе Євангелієм, повинні остерігатися спокуси перетворити благодать на простір контролю – спокуси, давньої, як історія Симона-волхва (пор. Дії 8:18–24). Ставлення до вирішення, контролю чи віри в те, що доступ до Божих дарів може залежати від людського розпорядження, суперечить універсальності та безоплатності Божого бажання. Це є протисвідченням і може перешкоджати його реалізації.
Боже бажання спасіння всіх людей також потребує свідків і проповідників. Ісус, возносячись на небо, залишив Своїм учням чітку заповідь: «Ідіть по всьому світу й проповідуйте Євангеліє» (Мк 16:15). Отже, проголошення Доброї Новини стає одним із найважливіших способів участі в реалізації Божого бажання спасіння всіх людей. Однак євангелізація – це не просто людські зусилля чи ініціатива Церкви. Це також особливий дар і знаряддя Божої дії в історії, через яке Бог виходить до людини, шукає її та дає їй можливість відповісти на Його бажання. З цієї причини вона залишається незмінно актуальною і постійно необхідною.
Реальна можливість
Бог не тільки відкриває браму спасіння, але й активно дбає про те, щоб людина могла по-справжньому скористатися цим даром. Втілення, а також жертва Хреста та Воскресіння Ісуса стають ефективною дією, що дозволяє людині повернутися до Бога. Тому Бог є Тим, хто не тільки пропонує спасіння, але й реалізує його в особі Ісуса Христа, а відтак невпинно прагне, щоб воно було прийняте та пережито людиною.
Це можливо тому, що, як зазначає богословська традиція, «те, що було видимим у Христі, перейшло в таїнства Церкви». Це означає, що дієвість спасительної праці Христа — Його Втілення, жертви на Хресті та Воскресіння — залишається реально доступною в історії через таїнства, дію благодаті, Церкву та Боже Слово. Більше того, вона реалізується в житті людей і багатьма іншими, позатаїнственними шляхами. Іноді Бог вирушає назустріч тим, хто втікає до Емаусу, а іноді залишається біля колодязя, щоб зустріти самарянку. Він бажає, тому шукає і робить зустріч можливою.
Таким чином, Боже бажання спасіння всіх людей стає конкретною та реальною можливістю досягнення спасіння. Бог дає людині всі необхідні засоби для досягнення цієї мети. Він бажає, щоб кожен мав доступ до необхідного для спасіння і міг по-справжньому скористатися цими засобами.
Перспектива
Варто зазначити, що святий Павло, розкриваючи Боже бажання, також пише про пізнання істини. «Бог бажає, щоб усі люди спаслися і пізнали істину» (1 Тим. 2:4). Це не просто питання набуття релігійних знань або інтелектуального розуміння істин віри. У перспективі вчення святого Павла істина розуміється як повнота Божого об’явлення, яке здійснилося в Ісусі Христі. Саме в Ньому Бог найповніше відкрив Себе, Свої наміри та Свій спасительний план для людини. Більше того, істина тут — це не просто зміст чи ідея, а Особа. Сам Ісус сказав про Себе: «Я — дорога, істина і життя» (Ів. 14:6). А це означає, що Боже бажання спасіння реалізується через зустріч людини з Христом, через входження у стосунки з Ним і через відкриття в Ньому певності та надійності спасительного плану Бога Отця. Людина починає довіряти, що Бог справді веде її історію до повноти і не залишає її наодинці перед гріхом, слабкістю та смертю.
Отже, спасіння — це не просто далека мета, а шлях стосунків, поступового пізнання Бога та навчання жити Його благодаттю. Можна сказати, що Боже бажання сповнюється у стосунках, кінець яких не існує. Бог бажає не лише добра людині, а й самої людини — її присутності, її близькості та її життя з Ним назавжди.
