Чи маємо ми наукові докази існування безсмертної людської душі, яка продовжує жити після смерті тіла, але ще інтенсивніше та повніше, ніж на землі?
Згідно з опитуванням Gallup, 5% усіх людей мали досвід зазирнути в потойбіччя після одужання від так званої клінічної смерті. (P. van Lommel, Consciousness Beyond Life: The Science of the Near-Death Experience, 2007). Цей досвід називається досвідом на межі смерті (NDE). Багато відомих особистостей пережили клінічну смерть, під час якої вони мали NDE. Серед них американські актриси Елізабет Тейлор та Джейн Сеймур, а також англійський актор і режисер Пітер Селлерс. Італійський вчений, нейробіолог Умберто Скапаньїні, який пережив клінічну смерть, зустрів під час цього досвіду свою матір, яка померла роком раніше, та Святого Падре Піо (див. Antonio Socci, Those who have returned from beyond, Краків 2014, с. 107).
У 1975-2005 роках було опубліковано 42 наукові статті, присвячені 2500 людям, які пережили клінічну смерть і згодом повернулися до життя (були реанімовані). Завдяки цим публікаціям наукова спільнота почала змінювати своє ставлення до розповідей людей, які пережили одужання від клінічної смерті. Прорив стався з науковою публікацією Піма ван Ломмеля та команди голландських експертів у медичному журналі The Lancet. Ці дослідники вивчили 60 пацієнтів, які пережили клінічну смерть. У кожному випадку ЕКГ (серце) реєструвала припинення функції, а ЕЕГ (мозок) була плоскою. З медичної точки зору, ці пацієнти були клінічно мертві, в цей момент їхні душі залишили тіла. Після виходу з тіла ці душі зберігали повну самосвідомість. Вони могли чітко бачити і чути все, але були невидимі для людей на землі.
Сліпий від народження
У своїй книзі Eternal Consciousness доктор ван Ломмель наводить свідчення тих, хто пережив клінічну смерть. Вона описує випадок Вікі, жінки, сліпої від народження, яка пережила клінічну смерть внаслідок автомобільної аварії.
Це сталося у 1973 році, коли жінці було 22 роки. Під час аварії Вікі була повністю непритомна. У неї був перелом черепа та тріщини шийних і грудних хребців. Коли лікарі констатували її клінічну смерть, душа дівчини покинула тіло, і вона вперше в житті почала все чітко бачити. Зверху вона спостерігала за уламками машини; потім побачила своє тіло, яке транспортували до лікарні; і медичну команду, яка проводила реанімацію.
Вікі впізнала своє тіло по обручці, яку знала лише на дотик. Вона описала свій надзвичайний досвід так: «Я ніколи раніше нічого не бачила: ні світла, ні тіні, нічого взагалі. Уві сні я не бачила картинок чи будь-яких візуальних образів. Моїми відчуттями були лише смак, дотик, слух і нюх. Я не відчувала жодних візуальних відчуттів. Перше, що я пам’ятала після аварії, це те, як я була в медичному центрі Harbour View і дивилася на все зверху вниз. Мені було страшно, бо я ніколи раніше нічого не бачила, ніколи раніше не мала жодного візуального досвіду! Спочатку я була в жаху. Зрештою, я впізнала свою обручку і своє волосся. Я подумала: це моє тіло лежить там? Я померла чи що? Вони кричали: «Вона все ще не дихає, все ще не дихає!» І вони продовжували щось робити з тілом, яке я щойно виявила, що це моє тіло. У мене було відчуття: «Навіщо? Чому вони так стараються?» Я вирішила піти, бо все одно не могла спілкуватися з цими людьми. Як тільки я так подумала, я злетіла вгору і пройшла крізь стелю, ніби її там не було. Було чудово бути назовні і бути вільною. Я не боялася нічого вдарити. Я не знала, куди йду. Я чула яскраві звуки, схожі на вітряні дзвони, а також інші звуки, які були найнеймовірнішими, які тільки можна уявити – від найнижчих до найвищих тонів.»
Коли я наблизилася до певної місцевості, я побачила дерева, птахів і кількох людей. Вони були ніби виткані зі світла. Я могла їх бачити, це було дивовижно, справді чудово. Я була приголомшена цим відкриттям, бо ніколи не могла уявити світло. І було щось ще. Мені досі зворушливо, коли я говорю про це. У мене було враження, що я можу отримати будь-які знання, які захочу. У цьому іншому світі я зустріла друзів, які мене привітали. Їх було п’ятеро. Деббі та Діана були моїми подругами зі школи, які давно померли, одна з них у віці одинадцяти років, а інша – у віці шести років. Обидві були сліпими та розумово відсталими, але тут вони могли бачити, і вони виглядали сяючими та красивими. Вони були здорові та сповнені життя. Вони більше не були дітьми, а радше у віці піку жіночої краси. Крім них, я бачила Зілків, подружжя, яке піклувалося про мене, коли я була дитиною. Обидва вони вже померли. Потім я зустріла свою бабусю, яка мене виховала. Вона померла за два роки до моєї аварії. Бабуся трохи відступила і простягнула руки, щоб обійняти мене. і тоді мене повернули в моє тіло. Біль був нестерпним.
Те, що Вікі бачила в момент клінічної смерті, було перевірено та підтверджено очевидцями. Отже, це були не галюцинації молодої жінки, а об'єктивний погляд на реальність. Тіло Вікі було мертвим, тому ні її мозок, ні її почуття не функціонували, але, незважаючи на смерть її тіла, вона повернулася до життя. Під час клінічної смерті вона мала гостре усвідомлення, пам'ять, здатність бачити та розпізнавати. Свідчення Вікі про її досвід повноти життя після смерті тіла спростовує всі атеїстичні догми про те, що людина не має безсмертної душі і припиняє існувати в момент смерті.
Семирічний хлопчик
У січні 2000 року семирічний Маттео Піо Коллеллі, який жив зі своїми батьками в Сан Джованні Ротондо, захворів на гострий менінгіт. Хлопчик страждав від септичного шоку та тяжкого ураження нирок, дихальної, серцево-судинної та системи згортання крові, а також метаболічного ацидозу. Незважаючи на великі зусилля лікарів, час смерті дитини наближався. Батьки Маттео почали закликати до заступництва св. Падре Піо і принесли його реліквії до кімнати хлопчика. І тоді сталося диво: вмираючий Маттео прокинувся і повністю прийшов до тями, а його органи почали функціонувати бездоганно. Лікарі були шоковані, виявивши, що у пацієнта більше не було жодних пошкоджень мозку, нирок чи інших органів. Дивовижним чином хлопчик повністю зцілився. Доктор Алессандро Віллелла написав: «Я не можу дати наукового пояснення повного одужання маленького Маттео Коллелли; я вірю, що це мала бути надприродна подія». (Антоніо Соччі, Ті, хто повернувся з того світу, Краків 2014). Оскільки Маттео був на межі смерті, його тіло перебувало в такому стані, що з медичної точки зору він не міг нічого бачити чи чути, тим більше пам'ятати, що з ним сталося. Однак, як тільки він прокинувся, хлопчик точно розповів, що пережив під час клінічної смерті: «Я спав і дивився на себе з-за ліжка, з місця, де стояли насоси. Потім, в один момент, я побачив багато променів сильного світла, які світили крізь двері. Це світло розбудило мене, і спочатку я побачив Падре Піо, а потім ангелів з іншого боку. Я бачив його як старого чоловіка. Я міг бачити себе на цьому ліжку здалеку, через круглий отвір, і мені було добре. Я був біля приладів, а Падре Піо з білою бородою, одягнений у довгу коричневу мантію, простягнув мені праву руку і сказав: „Маттео, не хвилюйся, ти скоро одужаєш“, і він посміхнувся мені. А коли ти мене розбудив, я був хворий і був сам, Падре Піо та ангели пішли, я шукав їх і страждав».
Свідчення семирічного Маттео, який залишив своє тіло наближаючись до смерті, показує, що існує життя після смерті, що людина має не тільки тіло, але й безсмертну душу, яка продовжує жити після смерті тіла і зберігає всі інтелектуальні та пізнавальні здібності.
Глорія Поло
5 травня 1995 року в Університеті Боготи Глорію Поло вдарило блискавкою. Її чоловік не постраждав, але її двоюрідний брат загинув миттєво. Глорія отримала сильні опіки, і її серце перестало битися. Жінка була клінічно мертвою і пережила передсмертний досвід. Вона покинула своє тіло і опинилася в прекрасному білому тунелі зачаровуючого світла, яке дарувало їй радість і спокій. Глорія зрозуміла, що вона справді мертва. Вона відчула, як піднімається вгору, доки не досягла чудового місця, яке було таким прекрасним садом, що йому немає слів. Саме тоді вона побачила своїх покійних батьків, бабусь і дідусів та прадідів. Це був радісний момент для неї. Глорія могла обійняти кожного з них. Саме тоді вона зрозуміла, що реінкарнація, в яку вона раніше вірила, була неправдивою. Вона була повністю вільна від свого тіла і не підкорялася обмеженням часу чи простору. Вона могла обійняти своїх дітей. Вона бачила їхні думки, але вони не усвідомлювали, що їхня мати була з ними.
Потім душа Глорії повернулася в її тіло, що було для неї дуже болісним досвідом. Її відвезли до лікарні, і там, лежачи на ліжку, вона побачила образ Господа Ісуса, який з великою любов'ю попросив її покаятися у своїх гріхах і попросити Божого милосердя. Однак Глорія не усвідомлювала своїх гріхів і не каялася в них. Під час операції вона знову опинилася поза своїм тілом, і саме тоді вона зустріла жахливих істот, які прийшли, щоб «пред'явити їй рахунок» за всі гріхи, які вона скоїла. Коли жінка спробувала втекти, вона почала занурюватися в жахливу, темну безодню. Огидні нечисті духи атакували її з усіх боків. Глорія кричала від жаху і думала, що горить через хвилю ненависті від злих духів. Вона зрозуміла, що це наслідок усіх її гріхів, особливо гріхів нечистоти.
Саме тоді вона побачила все своє життя у світлі Декалогу (Десяти Заповідей). Це був надзвичайно болісний іспит сумління для неї, який змусив її усвідомити, якими жахливими є наслідки гріхів. Глорія побачила всі свої гріховні вчинки, думки та недбалість послідовно, як у кіно. Вона почала щиро вибачатися перед Ісусом. Водночас вона відкрила для себе силу заступницької молитви, яку в той час багато людей приносили Богу за неї. Коли Глорія прокинулася, її ноги, обпалені блискавкою, а також обвуглені печінка, легені, нирки та яєчники були повністю зцілені. Це була вражаюча подія. Завідувач відділення сказав, що за 38 років своєї медичної практики він не бачив такого великого дива.
14/05/2023
