Щоб тіло отримало вітамін D, все, що вам потрібно зробити, це посидіти на сонці. Решта – це лише питання часу, протягом якого сонячні промені повинні виконати свою роботу. Але душа теж може отримати вітамін D! Їй достатньо перебувати в променях Євхаристії. У християнській духовності ми знаходимо дуже красиву і водночас теологічно глибоку аналогію Євхаристії як сонця.
Сам Вічний Отець використовує це порівняння, звертаючись до св. Катерини Сієнської: «Євхаристійне Тіло Мого Сина є сонцем, бо воно єдине зі Мною – істинним Сонцем. Так само, як у сонці неможливо відокремити тепло від світла або світло від його кольору – так і Моя досконала єдність з Євхаристійним Тілом Сина не може бути відокремлена. Це істинне і неподільне Сонце освітлює світ і зігріває всіх, хто хоче зігрітися в його променях (...). Я кажу тобі, що це Тіло є неподільним сонцем. Отже, ти не можеш прийняти Тіло Сина Божого, не прийнявши одночасно Його Кров, ні Тіло і Кров без Душі Слова, ні Тіло без Моєї вічної Божественності, бо одне невіддільне від іншого (...). Отже, в цьому солодкому таїнстві, у формі білого хліба, ти отримуєш саму Божественність».
Протягом століть відбувалося багато чудес, пов'язаних із перетворенням Гостії на сонячну сферу. Наприклад, у 878 році в руках Константинопольського патріарха Святого Ігнатія Гостія «сяяла, як блискавка». Щось подібне сталося під час Євхаристійної служби Святого Іва в 11 столітті. Шість століть потому, коли Святий Михаїл (святий 8 століття) підняв білий хліб у момент освячення, віруючі побачили «вінець чудових променів, що виходили з Гостії, сяючи, як сонце. Це світло розлилося на священика та вівтар і залишалося так до причастя».
Мати Івонна Аїме, французька черниця, чия справа розглядається в Римі, багато разів переживала надзвичайні події такого роду. Лише кілька місяців тому її сповідник помер у віці дев'яноста шести років. Він був свідком таємничих пошуків черницею осквернених гостий. Священик мав фотографію маленької, світлої Гостії, яка була пробита злодіями.
Порівняння Євхаристії з сонцем ґрунтується на Біблії. У пісні Захарії Ісус названий «сонцем, що зійде з висоти, щоб освітити тих, хто живе у темряві та тіні смертній» (Лк 1:78-79).
Савл, прямуючи до Дамаска з наміром переслідувати там християн, побачив світло з неба, яскравіше за сонце. Це таємниче світло звертається до нього: «Я Ісус, якого ти переслідуєш» (Дії 26:13, 15).
В Апокаліпсисі святого Івана описується Небесний Єрусалим, де не потрібні ані сонце, ані місяць, щоб світити, бо слава Божа освітлює його, а його світильником є Агнець (Одкр 21:2).
Образ сонця ідеально вписується в Євхаристію, бо Пресвята Діва – це Ісус, Агнець Божий і Сонце Правди. Цьому порівнянню сприяє той факт, що протягом багатьох століть Пресвята Діва мала форму білого, сонячного щита. Відомо, наскільки важливим є сонце в природі... Євхаристійне Сонце також відіграє незамінну роль у духовному житті: воно надає душі сяйва, просвітлює совість, зігріває серце, дозволяє всій людині зростати до Бога.
Книга Малахії згадує ще одну важливу функцію: «А для вас, хто боїться Мого імені, зійде Сонце правди, і зцілення буде в Його променях» (Малахії 4:2).
Таким чином, промені «Сонця правди» несуть, перш за все, зцілення: душі, тіла, серця.
Ісус чітко говорить це святій Гертруді: «Ось тут, в Євхаристії, у щедрій доброті Мого Серця, Я зцілюю рани кожної людини: Я піднімаю дух грішника, Я збагачую духовну бідність даром чеснот і втішаю кожного в його стражданнях».
З глибини своєї віри в цілющу силу Євхаристії святий Іван Золотоустий так говорив вірним: «Наближаючись до Євхаристії, нехай кожен наближається до своєї хвороби, бо тут ми також можемо отримати зцілення тіла».
Існує так багато свідчень про чудесні зцілення в променях Євхаристії, що кожне наступне диво насправді не справляє на нас глибшого враження. Іноді більше дивуються люди, далекі від Церкви, як, наприклад, Вольтер, який вклав весь свій інтелект у боротьбу проти християнства під час французького Просвітництва. У листі до однієї дами він зізнається – не без хвилювання і навіть емоцій – що був свідком дива, яке сталося 31 травня 1725 року в парафії Святої Маргарити. Мешканка Парижа, Анна Лафосс, двадцять років страждала від кровотечі. Через виснаження вона майже не вставала з ліжка.
На свято Тіла і Крові Христових вона вирішила попросити про зцілення, але коли процесія з Пресвятими Дарами наблизилася до її вулиці, її охопили сумніви та страх. Саме в цей момент у неї з'явилася подруга, яка була протестанткою і не вірила в реальну присутність Христа в Пресвятій Діви. Бачачи страждання та страхи хворої жінки, вона почала заохочувати її повністю довіритися Воскреслому, чия сила на небесах не менша, ніж та, з якою Він зцілював на землі. У цьому заохоченні Анна прочитала довгоочікуваний знак з неба. Тож вона наказала віднести себе в кріслі на вулицю, де мала пройти процесія.
Коли дароносиця наблизилася, вона впала на коліна і почала вигукувати: «Господи, якщо Ти хочеш, Ти можеш мене зцілити; я вірю, що в Пресвятій Євхаристії Ти той самий, хто ввійшов до Єрусалиму: прости мені гріхи мої, і я буду зцілена!»
Люди намагалися відвести її з дороги, вважаючи її психічно хворою. Але вона йшла за дароносицею, спочатку на колінах, а потім стоячи. Вона набиралася все більше сил, хоча й втратила багато крові дорогою. За процесією відбулася служба, під час якої жінка була повністю зцілена. Усвідомивши надприродний характер дива, єпископ наказав записати цю історію та помістити її в церкві. Згідно з архівними записами, між 1725 і 1789 роками під час процесії на свято Тіла і Крові Христових відбулося понад сімдесят чудесних зцілень.
А як щодо Вольтера? А як щодо його віри? Можливо, не щось надприродне, але загадкове, в контексті його атеїстичних творів, є його зізнання: «Ця подія дала мені тонку блискітку побожності, мені, хто служить Богові так само, як і дияволу».
Дивовижно, скільки чудесних зцілень у Євхаристійному Сонці відбувається сьогодні як частина харизматичного оновлення Церкви та в різноманітних оазисах Євхаристичного поклоніння. Сестра Бріж МакКенна, ірландська монахиня, яка служить священикам по всьому світу понад двадцять п'ять років, написала книгу, яка містить конкретні приклади цілющої сили Христа в Євхаристії.
«Одного разу», — пише сестра, — «після літургії я молилася з отцем Кевіном про зцілення. Серед присутніх була дитина з батьками, яка страждала від важкої хвороби мозку. Під час підняття Пресвятих Дарів дитина підняла голову і простягнула руки до Пресвятої Євхаристії. Наступного дня хвороба повністю зникла. На тій самій службі була дівчина-мормонка. Я розповідала про реальну присутність Воскреслого Господа в Євхаристії, наполегливо закликаючи людей дивитися на Нього в Пресвятій Євхаристії. Цю дівчину привели помолитися про це: у неї були паралізовані руки. Коли піднімали Пресвяту Євхаристію, дівчина простягнула свої деформовані руки, усвідомлюючи, що з нею відбувається щось надзвичайне. Насправді її руки стали абсолютно нормальними».
Однак це не означає, що всередині нас нічого не відбувається, коли такі вражаючі зцілення не очевидні. Промені Сонця-Євхаристії завжди огортають душу своїм сяйвом і теплом любові, хоча розум часто не усвідомлює цієї діяльності. У нас відбувається трансформація, яка не проявляється одразу. Так само, як плоди дозрівають під сонячними променями не одразу, а поступово, наше дозрівання до вічності в сяйві Євхаристії відбувається повільно і глибоко. Усвідомлення цієї істини насамперед вимагає терпіння та наполегливості в адорації. Король Бельгії Бодуен обрав звільнення від здатності правити, а не підписання закону, що дозволяє аборти. Він провів багато годин перед Пресвятими Тайнами. Ось як він говорить про свій досвід молитви: «Мені майже завжди було важко залишатися нерухомим і споглядати Бога в тиші та посусі віри. Проте я знаю, що треба виставити свою душу сонцю і не боятися, що ти марнуєш час у каплиці, коли навіть нічого не відчуваєш. Треба дати сонцю час, щоб воно засмажило; це вимагає певного терпіння».
Під час терплячої адорації Бога в Пресвятих Тайнах ми трансформуємося Променями, які залишаються невидимими для очей. Якщо Господь дозволяє деяким людям бачити цю духовну реальність, то це для того, щоб їхнє свідчення ще більше зміцнило нас у непохитній вірі.
У цьому дусі с. Фаустина ділиться таким досвідом: «коли я була в церкві і чекала на сповідь, я бачила ті самі промені, що виходили з монстранції і поширювалися по всій церкві. Це тривало протягом усієї служби. Після благословення. [промені сяяли] в обидва боки і знову поверталися до монстранції. Їхній вигляд був яскравим і прозорим, як кришталь. Я просила Ісуса, щоб Він зволив запалити вогонь Своєї любові в усіх душах, які були холодними. Під цими променями серце зігріється, навіть якщо воно було б як брила льоду; навіть якщо воно було б твердим, як камінь» (Щоденник 370).
Сестра Марія-Тереза Дюбуше, засновник Згромадження Адорації Відшкодування, захоплено вигукнула: «Яка істота, якщо тільки піддасться дії цього Сонця, не відчує його зігріваючої та бадьорої дії? Яка душа під поглядом Ісуса-Євхаристії може вислизнути з Його захисту? Дозволити собі засмагати в тиші та поглинутися безоднею Любові Ісуса: це секрет адорації в дусі та істині, який полягає у вільному входженні в адорацію самого Ісуса перед Отцем».
Євхаристія сяє особливим блиском у години темряви, коли всі інші світла людської надії та сили згасли.
У щоденнику сестри Фаустини знаходимо дивовижну примітку: «Сьогодні я бачила, як святі Таїнства відправлялися без літургійного одягу та в приватних будинках через буревій, що проносився; і я бачила, як Сонце вийшло з Пресвятої Євхаристії, а всі інші світила згасли, або, скоріше, потьмяніли; і всі люди дивилися на це [одне] світло. Але в даний час я не розумію значення цього видіння» (Щоденник 991). Сестра Фаустина не зрозуміла цього видіння, бо воно стосувалося бурі війни, якої вона не дожила. Однак її пророцтво збулося: сяйво злочинних ідеологій нарешті згасло, і «Сонце Правди» зійшло.
Євхаристія незгасно сяє на мучеників Церкви на небесах. Численні документи часів раннього християнства свідчать про зв’язок між відправою Євхаристії та мучеництвом за віру. Останнє випливає з першого: жертовність християнина черпає силу з жертовності Христа; вірність у любові до кінця живиться любов’ю Того, Хто першим полюбив нас у Своїй Євхаристії. Так було на початку християнства, так було вчора, і так є сьогодні: у Китаї, Афганістані, Лівані, на Сході та на Заході... Десятки католиків в Ондо (Нігерія) були вбиті під час Меси в червні 2022 року. У променях Євхаристійного Сонця християни, які чинять опір тоталітарному будівництву «сучасної Європи», позбавленої Істини, знаходять свою силу. Жодна пасторальна ідея не може оживити Церкву так плідно, як це робить Євхаристія. Після періоду «революційних» змін у Французькій Церкві багато храмів залишилися порожніми.
Де люди шукають Бога? Там, де Він справді дає Себе знайти, де Він стає Їжею та Світлом. Храм чернечої громади Єрусалиму, розташований у серці Парижа, являє собою захоплююче видовище під час Євхаристійної літургії: скільки людей приходить туди молитися! Ось одна з небагатьох зон справжнього християнського оновлення в Парижі, одна з багатьох у Франції, і на Заході – одна з дуже багатьох...
Секрет привабливої сили цих духовних оаз полягає в постійному адорації, у вірному та сміливому відкритті серця «Світлу світу» – Христу, Який виконує колись дане слово: «Хто йде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя» (Ів. 8:12).
