Святий Паскаль Бальйон, перш ніж його визнали святим, ходив з монастиря до монастиря, бажаючи стати монахом. Його ніде не хотіли через його виняткову непривабливість і дивний одяг.
Зрештою, однак, він знайшов францисканську громаду, в якій став братом-монахом. Понад усе він любив адорацію: протягом дня він займався простими служіннями, а ввечері та вночі проводив перед скинією.
Він народився 15 травня 1540 року (на свято П'ятидесятниці) і помер 17 травня 1592 року під час Святої Меси (на свято П'ятидесятниці), коли священик підняв освячену Гостію. Папа Лев XIII зробив його покровителем Євхаристійних конгресів.
Особливістю святого Паскаля була його грізна присутність у церкві. Про це дізнався певний князь, який під час богослужіння розмовляв зі своїм сусідом на лаві. Обурений цим, настоятель, не наважуючись привернути увагу видатного парафіянина, попросив святого Паскаля привести їх до порядку.
Тоді перед труною з останками брата пролунав жахливий гуркіт. Князь так злякався, що бажання розмовляти під час Святої Меси залишило його назавжди.
Подібний урок засвоїв і ризничий, який без поваги пересувався церквою. Одного разу, отримавши догану від святого, він навчився поклонятися перед скинією.
Схиляння коліна перед Пресвятими Тайнами – це більше, ніж зовнішній жест. Слово «обожнювати» походить від латинського слова «рот», а еквівалентне грецьке слово «обожнювати» також означає поцілунок. Отже, адорація – це вираження поклоніння, дароване з любов'ю.
Незважаючи на всілякі труднощі та перешкоди, з якими ми стикаємося під час приватної адорації (тиск часу, розсіяні думки, внутрішня сухість тощо), перебування перед Христом в Євхаристії залишається часом любові.
Вимірювати цінність цієї молитви відповідно до типу думок чи настроїв, що виникають у нас, було б браком віри. Але віра в реальну присутність Христа в освяченому Хлібі змушує нас визнати, що понад усе це Він любить нас і заглядає в глибини нашого буття.
Кардинал Раньєро Канталамесса, проповідник папського дому, називає адорацію перетином двох поглядів: Христа і нашого. Якщо наш погляд часом слабшає, Його погляд ніколи не слабшає.
Іноді адорація зводиться до простого перебування в компанії Ісуса, до перебування під Його поглядом, до надання Йому можливості радіти, дивлячись на нас, які, незважаючи на статус грішних створінь, є плодами Його страждань.
Незбагненним для нас чином Христос радіє нашій присутності. Адорація – це час для святкування Ісуса! Ця істина, безсумнівно, перевищує нас, але вона також змушує нас усвідомити неоціненну цінність, яку ми представляємо в Його очах.
Дивлячись на Нього, ми дозволяємо Йому подивитися на нас першими. Наш люблячий погляд на Пресвяту Євхаристію – це Його погляд у відповідь: ми любимо Його, бо Він першим полюбив нас.
Хоча просте перебування під пильним поглядом Ісуса виглядає як бездіяльність, це не так.
«Сила Його погляду, – пише св. Гертруда, – призводить до смиренного усвідомлення власної слабкості та гріховності, радості від величі Його милосердя, зцілення від черствості та нечутливості, здатності приймати різні благодаті та виконувати Божу волю».
Від св. Гертруди ми знаходимо ще одне дуже підбадьорливе послання. Вона записала їх під диктовку самого Ісуса, який зізнався їй, що Він дуже цінує і винагороджує кожен наш погляд на Його Євхаристійне Обличчя.
«Скільки разів людина з любов’ю та повагою дивиться на Пресвяту Євхаристію, яка таємничо містить Моє Тіло і Кров, стільки разів вона примножує свої майбутні заслуги. У Царстві Божому вони скуштують радість, нову та особливу нагороду за кожен погляд, спрямований на Пресвятий Сакрамент».
Хіба адорація на землі не є заставою та запорукою бачення Бога на небесах? Хоча під час адорації ми втомлюємося і часом також зневіряємося, жоден час, витрачений на це, не є марним. Тіло, почуття та думки не в змозі осягнути невимовну реальність, яка відбувається всередині душі.
Ганс Урс фон Бальтазар – один із найбільших богословів нашого часу, а також людина молитви – пояснює, що таємниця адорації належить Богові, а не нам. Він вкладає такі слова в уста Ісуса:
«Моє царство розгортається всередині вас, хоча воно відбувається поза вашими очима. Я – Цар і центр усіх сердець, і лише Я знаю найглибші таємниці.
«Ви бачите лише зовнішню оболонку, за якою ховаєтеся один від одного. Я ж бачу душі зсередини, з глибин, де їхнє справжнє обличчя. Там, у глибинах ваших душ, сяє ваше золото, ваш найдорогоцінніший скарб. Там написана назва вашої найбільшої гідності та шляхетності. Там духовні очі постійно дивляться на обличчя Небесного Отця. Там, навіть коли тіло та свідомість засинають, вічне світло перед скинією постійно спостерігає.
«Зовнішнє обличчя людей спотворене і незграбне, але всередині – дивовижне. І коли люди щиро люблять одне одного, їхнє внутрішнє обличчя сяє переді Мною. Тоді Я отримую дари більші та цінніші, ніж ті, якими вони обмінюються між собою. Усе добре в них, навіть коли вони його не бачать чи не визнають через певну сором’язливість, звертається до Мене.
Неосяжна краса душ, яку Отець ховає від них, щоб вони не привласнили її собі – ця краса, найвища з усіх, одразу після краси Самого Бога, постає без завіси перед моїми очима. Який блиск цього видовища: у величезній сфері навколо Мого Серця мільйони сердець розквітають, як гігантська троянда, зітхаючи за Сонцем серед боротьби та небезпек ночі, серед постійних страхів, негараздів, вагань, падінь і злетів. І всі ці серця звернені до Мене».
Поява нових центрів евхаристійного життя, нових місць адорації та спільнот є відчутним доказом дії Ісуса та Його бажання охопити нас усіх.
У попередніх випусках наших бюлетенів були опубліковані різні свідчення про чудову трансформацію, яка відбувається в людських серцях і цілих середовищах завдяки адорації Пресвятих Дарів.
Адорація в парафіях знову зростає, але ще більше можливо і потрібно. Завдяки цій ініціативі народиться все більше добра: Ісус дасть конкретні докази своєї любові та сили.
Однак, оскільки ці знамення покликані спонукати всіх нас до більшої віри в Його живе та дієве Присутність, вас заохочують ділитися своїми свідченнями. Пам’ятаймо, що Ісус і досі діє так само: через навчання та знамення. Нехай Він діє і через нас.
