На мою думку
Коли я був ще зовсім молодим у Королівському флоті і почав серйозніше ставитися до своєї віри, я подивився фільм «Екзорцизм Емілі Роуз» – сам! У сюжеті була частина, де стверджувалося, що о 3:00 ночі демони особливо активні, оскільки це нібито інвертує годину, коли Ісус помер для спокутування світу. Я пам’ятаю, як зупинив фільм у той момент і розмірковував над власним досвідом. У той час, коли я був католиком час від часу, і моя віра відроджувалася, я часто прокидався о 3:00 ночі. Я казав собі: «Б’юся об заклад, зараз 3 години», і, звичайно, коли я дивився на годинник, так і було.
Спочатку я не надто турбувався цими пробудженнями, але вирішив, що було б мудро не сприймати нічого як належне. Я згадав про це на сповіді, і священик порадив мені молитися «Коронку до Божого Милосердя» перед сном. Я почав це робити – молитися якомога більше, перш ніж заснути. З цим пробудження 3:00 ночі припинилися. Однак, почувши пояснення у фільмі, я відчув тривогу. Думка про те, що демони існують, була тривожною. Я жив у орендованому будинку з трьома сусідами, і, будучи єдиним, хто спав внизу, я відчував себе дещо вразливим. Я подумав про себе: якщо я прокинуся о 3:00 ночі, це мене налякає.
Щоб впоратися з цим, я вигадав тактику: якщо я прокинуся посеред ночі, я не дивитимуся на годинник. Таким чином, якщо я не знатиму часу, це не матиме значення, і я зможу просто повернутися до сну. На жаль, ця тактика не спрацювала. Я прокинувся тієї ночі, і все, про що я міг думати: «А що, як це 3 години?» Якби це було так, я б не знав і був би беззахисним, поки демони оточували б мене в темряві. Зітхнувши, я перевернувся і подивився на годинник, і, звичайно, на ньому було 3:00 ночі. Як я й боявся, я різко сів, скинув ковдру і кинувся вгору по сходах, сівши на верхню сходинку. Мені було надто ніяково будити когось – що б я взагалі сказав? Принаймні, я не був один.
Там я залишався, молячись на вервиці та «Коронці» до світанку. Чесно кажучи, цей досвід показав, наскільки глибоко я боявся демонічної загрози. Зрештою, я натрапив на біографію святого Антонія Великого, написану святим Афанасієм, одним із найсвятіших людей в історії. Книга зображує пустельника, який живе самотньо в пустелі, безперервно атакований справжніми демонами. Вони фізично проявлялися і нападали на нього. Сам диявол з’являвся, намагаючись спокусити святого Антонія до переговорів. Чи боявся їх святий Антоній? Зовсім ні; він був цілком байдужий і часто говорив з ними зверхньо, наказуючи їм і викриваючи їхній жалюгідний ранг в порядку творіння.
Я знайшов це надихаючим. Приклад святого Антонія позбавив мене страху перед демонами. Деякий час після прочитання цієї книги я наполовину очікував побачити маленьких демонів, що ховаються в темних кутках. Кожної ночі, коли я вмикав світло у ванній, невелика частина мене думала: «Чи є там хтось, хто чекає, щоб напасти на мене, поки я сиджу на унітазі?» Але щоразу, коли я вмикав світло, нікого не було. Якщо демони існують – і я згадую це, тому що не всі вірять у їхнє існування – то серед християнських письменників і мислителів поширено думка, що їхня непомітність є стратегічною перевагою. К. С. Льюїс у своїй книзі Листи Баламута ілюструє, як демони отримують вигоду, коли люди не сприймають їх серйозно. Наслідком їхньої непомітності є те, що більшість із нас робить висновок, що вони не існують, оскільки наш досвід, здається, підтверджує це уявлення. Це призводить до віри в те, що нічого надприродного не існує; ми – лише матерія в русі, і коли цей рух припиняється, то це все! Якщо демони зможуть переконати нас у цьому, це послужить їхній меті. Тоді вони працюють над нами більш тонкими способами, спокушаючи нас ступити на зручну, але небезпечну дорогу до пекла.
Це допомагає пояснити парадокс, з яким стикається хтось на кшталт святого Антонія, який пережив постійні демонічні прояви. Можна було б подумати, що його святість відштовхне цих істот і зменшить їхню присутність у його житті, але, здається, відбувається протилежне. Він не самотній у цьому. Святі, такі як Жан Віанней, Тереза Авільська, Падре Піо та Катерина Сієнська, мали прямі зустрічі з демонічними духами, зазнаючи переслідувань, спокус або навіть фізичних нападів. Можна було б припустити, що такі святі люди будуть позбавлені цих нападів, але, здається, все навпаки. Чим святішою і ближчою до Бога є людина, тим більша ймовірність того, що вона зіткнеться з такими нападами з боку демонів.
Святий Ігнатій Лойола відомий тим, що запропонував формулу для розпізнавання духів. Він зазначив, що коли людина живе в гріху і далека від Бога, демони сприяють легкості та комфорту, бажаючи підтвердити її поточний стан і заохотити продовжувати йти цим шляхом. Вони хочуть, щоб ви думали, що робите все правильно, що, у свою чергу, винагороджує вас хибним відчуттям спокою. Чому? Тому що вони грають у довгу гру, щоб заволодіти вашою душею. Бог же використовує негаразди, щоб нагадати вам, що вам потрібно залишити погану ситуацію, в якій ви перебуваєте. Як тільки ви послухаєте Бога і почнете рухатися в правильному напрямку – жити в стані благодаті та шукати Його милосердя – саме тоді демони намагатимуться збити вас з пантелику негараздами. Вони не хочуть, щоб ви йшли праведним шляхом, тому часто нападають тонко.
Хоча вам, можливо, не доведеться терпіти фізичні напади демонів, вони використовують більш витончені тактики. Вони можуть розпочати кампанію спокуси, наполегливо пропонуючи злі думки та використовуючи ваші слабкі сторони. Вони можуть атакувати вас психологічно, викликаючи почуття депресії, тривоги та відчаю. Вони також можуть впливати на оточуючих, змушуючи ваших вчителів, начальників, подружжя чи друзів ставати більш ворожими та агресивними. Простими словами, демони можуть влаштувати дуже поганий день для багатьох людей, ніколи не виявляючи себе. Насправді, вони воліють не виявляти себе, оскільки це може налякати людей і змусити їх шукати духовні засоби, такі як молитва та примирення з Богом.
Отже, що б змусило їх виявити себе? У випадку зі святими, такими як Антоній, це зазвичай крайній засіб, коли їм більше нічого втрачати. Вони знають, що він міцно стоїть на боці Бога, роблячи інші методи, такі як спокуса, марними. Вони розуміють, що поганий день для нього нічого не означатиме, оскільки він настільки звик позбавляти себе зручностей, що його терпіння витримає ці дрібниці. Не маючи нічого втрачати, вони проявляються і нападають, можливо, просто заради власного збоченого задоволення.
Отже, на мою думку, якщо ви людина, яка ніколи не зазнає духовних атак, можливо, варто подумати про те, що вони залишають вас у спокої, тому що ви саме там, де вони хочуть вас бачити.
Тоні Вуд
15/10/2026
