Ісус залишив нам шокуюче видовище страждань і смерті на зображенні Його спотвореного тіла, яке відбилося на плащаниці, що огортала його після зняття з хреста та покладення до гробниці. Оскільки на Плащаниці не виявлено жодних ознак розкладання, судові експерти роблять висновок, що тіло перебувало в похоронній тканині близько тридцяти шести годин.
Туринська плащаниця є яскравим свідченням неймовірних страждань, яких зазнав Ісус під час Своїх Страстей і Смерті на хресті. Вона розповідає нам, як істинний Бог, що став істинною людиною, страждав, щоб спасти нас — звільнити від рабства гріха і смерті. Усі несуть відповідальність за страждання і смерть Спасителя. Кожен гріх, який був скоєний і буде скоєний, завдає ще одну рану тілу Ісуса і спричиняє Його смерть на хресті. Масштаб страждань, яких зазнав Син Божий, стає джерелом нашого спасіння. Коли ми приносимо свої страждання Ісусу, Його Страсті стають шляхом нашого спасіння, джерелом благодаті. Замість того, щоб знищити нас, вони освячують нас і діють для спасіння інших. Зображення стражденного Ісуса на Плащаниці розкриває глибину Божої любові до кожної людини. Воістину, Він любив нас «до кінця» (Ів 13:1).
Плащаниця відкриває нашим очам тіло Ісуса в стані трупного задубіння. Його бородатий підборіддя спочиває на грудях, тому ми не бачимо Його шиї. Переживши жахливі муки бичування, накладання тернового вінця та розп'яття, Його тіло несе сліди майже 600 ран і ушкоджень. Ісус благає нас дослідити глибини Його любові, роздумуючи над Його Страстями: «...часто роздумуйте про страждання, які Я переніс заради вас... Ти тішиш Мене найбільше, коли роздумуєш про Мої Скорботні Страсті» (Щоденник, 1512).
Обличчя Ісуса
Обличчя Розп'ятого Чоловіка на Плащаниці вражає своєю спокійною красою та глибиною Божественної таємниці — незважаючи на садна на повіках та бровах, набряк над правою вилицею, зламану перегородку носа, завдану палицею, та збите кров'ю волосся. На чолі видно великий згусток крові, що нагадує цифру 3. Вуса та борода злиплися від крові, а на шкірі голови є рани від вирваного з коренем волосся. Як читаємо в Євангеліях: «І били Його по голові тростиною, і плювали на Нього, і, навколішки вклоняючись Йому, глузували» (Мк 15:19); і «били Його по щоках» (Ів 19:3). Так карали богохульників за часів Ісуса; адже саме за богохульство Ісуса було засуджено на смерть — за те, що Він вважав Себе Богом. Але, незважаючи на всі ці фізичні та духовні страждання, Ісус випромінює Божественне відчуття миру, тим самим засвідчуючи, що Він був Богом, і що Він переніс такі монументальні страждання, знаючи про остаточну перемогу. Більше страждання та смерть не будуть позбавлені сенсу.
Терновий вінок
Воїни «сплели вінок із тернини й поклали Йому на голову» (Ів 19:2). Цей метод тортур був розроблений спеціально для Ісуса. Жодне інше історичне джерело не згадує подібних тортур перед розп'яттям. Плащаниця показує численні плями крові на черепі, які виглядають як позитивний відбиток. Вони були спричинені терням, що проколювало кровоносні судини голови. Вінок із тернини мав форму шапочки, яка охоплювала всю верхню частину голови. Хірурги виявили тринадцять ран від тернини на лобі та двадцять на потилиці, але загалом їх могло бути до п'ятдесяти. Оскільки верхня частина голови охоплює цілу мережу нервів та кровоносних судин, терновий вінок мав спричинити величезний біль та кровотечу. «Якщо врахувати, — зазначає Л. Коппіні, директор Інституту анатомії Болонського університету, — що на одному квадратному сантиметрі шкіри голови припадає понад 140 больових рецепторів, можна уявити, наскільки нестерпним був Його біль». Дослідження показують, що сліди крові відповідають анатомії кровоносних судин голови. Ось ще один доказ, що підтверджує автентичність Плащаниці, адже людська кровоносна система не була зрозуміла чи описана до 1593 року.
Бичування
Ісус зазнав жорстокого бичування. Увесь Його тіло несе сліди ран, завданих римським батогом під назвою флагрум. Рани на сідницях свідчать про те, що Ісуса били оголеним. Бичування було жахливим покаранням, яке часто призводило до смерті. Бичування зазвичай призначалося лише тим, хто був помилуваний смертною карою. Після такого покарання їх відпускали. Батіг складався з трьох довгих ременів із металевими наконечниками. Вдаряючи по тілу, вони виривали цілі шматки плоті. Спочатку Пілат хотів лише бичувати Ісуса. Він каже: «Я покараю Його і відпущу» (Лк 23:16).
Це пояснює велику кількість ударів батогом та незвичайну жорстокість, з якою солдати їх завдавали. Вони розуміли, що це єдине покарання, яке слід застосувати. Було двоє солдатів. Той, що праворуч, був вищим і більш садистським у виконанні свого обов'язку. Ісус стояв злегка зігнувшись, Його руки були прив'язані до стовпа. Ремені батога обвивалися навколо Його тіла, завдаючи ударів по передній частині, грудях, животі, гомілках і стегнах.
Хресна дорога
З лівого та правого плечових ран, показаних на Плащаниці, деякі експерти роблять висновок, що Ісус ніс горизонтальну балку хреста, яка називається патібулум, і що Його руки були прив'язані до неї. Балка, ймовірно, важила близько тридцяти кілограмів і мала довжину 1,8 м. Інші експерти вважають, що Ісус ніс увесь хрест. Зовсім виснажений бичуванням, Ісус з надзвичайною трудністю йшов до місця страти. Йому довелося подолати відстань близько пів кілометра. Він кілька разів падав на обличчя, Його коліна важко вдарялися об кам'янисту дорогу. Експерти відзначили великі садна на обличчі, носі (частинки ґрунту та каміння, змішані з кров'ю) та колінах, особливо на правому. Оскільки Ісус не міг нести хрест сам, центуріон змусив Симона Киринейського нести його за Ним (Лк 23:36).
Розп'яття
Смерть через розп'яття була однією з найжорстокіших і найпринизливіших форм тортур, що практикувалися за часів Христа. Плащаниця чітко показує рани від цвяхів на зап'ястях. Що стосується ніг, то вони були прибиті до вертикальної балки хреста одним цвяхом. Шип проколов тарзальну кістку. Ліва нога була покладена поверх правої. Руки, що лежали навхрест над животом, чітко видно. Над лівим зап'ястям є великий згусток крові у формі літери U. Руки були прибиті до балки в зап'ястях, оскільки вага тіла була занадто великою, щоб її могли витримати долоні. Руки, пробиті в долонях і обтяжені тілом, зрештою вирвалися б. Цвяхи були забиті через «точку Десто», розташовану між кістками зап'ястя. Хоча це місце вільне від великих кровоносних судин, воно є місцем розташування серединного нерва, який контролює рухи великого пальця. Проколювання зап'ястя та серединного нерва в точці Десто призвело до того, що великий палець зігнувся всередину, так що на Плащаниці видно лише чотири пальці.
Плащаниця вказує на два струмочки крові, що стікають по руці від рани лівого зап'ястя. Таким чином, експерти змогли реконструювати положення рук Ісуса на хресті. Висячи на хресті, Ісус періодично намагався б піднятися на ноги, щоб дихати. Надзвичайний біль і виснаження змушували Його знову опускатися.
Це послідовне підняття та опускання його тіла на пробиті руки та ноги тривало три години і спричинило невимовні страждання. Процес повторювався б все частіше, доки, нарешті, повне виснаження та смерть не перемогли б.
Розрив серця
Рана в правому боці Ісуса мала ширину півтора сантиметра і довжину чотири з половиною сантиметри. Аналіз цієї рани та значного виділення крові та рідини в плевральну порожнину вказує на те, що причиною смерті став розрив серця через зупинку серця. Це спричинило б масивну кровотечу в перикард (близько двох літрів крові), а звідти в легені, викликавши гемоперикард. Раптовий розрив перикарда через високий набір крові призвів би до паралізуючого болю в ділянці грудини. Це змусило б Ісуса миттєво скрикнути, а потім померти. «Ісус знову голосно скрикнув і віддав свого духа» (Мт 27:50). Насильницька смерть, що настає в стані повного свідомості, зазвичай призводить до затвердіння тіла (трупового задубіння). Це пояснило б, чому тіло, відбите на Плащаниці, здається таким нерухомим.
Незабаром після смерті Ісуса кров у перикарді розділилася б на червоні кров'яні тільця (що накопичуються в нижній частині плевральної порожнини) та плазму крові (що залишається у верхній частині). Коли його груди пронизав спис сотника, обидві рідини витекли, спочатку червоні кров'яні тільця, потім плазма крові, тобто «кров і вода», як описано в Євангелії від Івана.
Пробите серце Спасителя є знаком величезної любові Бога до нас. Ставши справжньою людиною, Ісус обрав «спорожніти від усього» і прийняти справді людську смерть разом із тягарем наших гріхів. Хоча Він був невинним і не знав гріха, Боголюдина пережив у момент своєї агонії та смерті повний ступінь страждань, спричинених гріхом. «Але Він взяв на Себе наші недуги і поніс наші болі, хоча ми вважали Його ураженим, покараним Богом і приниженим. Але Він був пронизаний за наші гріхи, розчавлений за наші провини; на Ньому був тягар, що нас оздоровив, і Його ранами ми були зцілені» (Іс 53:4-5).
У цьому жахливому досвіді страждань і смерті за гріхи людства Ісус діяв у досконалій покорі Своєму Отцю. Він став «слухняним аж до смерті, навіть до смерті на хресті» (Флп. 2:8). Його страждання досягли кульмінації в момент Його агонії на хресті, коли Він вигукнув: «Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене покинув?» (Мт. 27:46). Ось центральна подія історії створеного світу. Саме в цей момент Його страждання сягають меж руйнівної сили гріха, долаючи її невичерпною синівською любов’ю та покорою волі Отця. Через Свою Смерть і Воскресіння Ісус здобув остаточну перемогу над смертю і гріхом. Він пропонує всьому людству розділити цю перемогу. Щоб пережити диво прощення гріхів, ми повинні бути готові довірити та відкрити свої серця безмежному Милосердю Божому. Нам потрібно підійти до сповідальної ґратки і щиро зізнатися у своїх гріхах. Через образ Його спотвореного тіла на Плащаниці Ісус закликає нас шукати відпущення кожного гріха в таїнстві покаяння і таким чином перебувати в стані освячуючої благодаті. Завдяки Господу в житті немає безнадійних ситуацій. Якщо ми впадаємо в гріх, Ісус готовий підняти нас і звільнити. Нам залишається лише з повною довірою віддати себе Христу. «О мій Ісусе, як легко стати святим; все, що потрібно, це найменша добра воля. Якщо Ісус це бачить, Він поспішає віддати Себе душі, і якщо душа вірна цій благодаті від Бога, вона може дуже швидко досягти найвищої святості для створіння тут, на землі. Бог дуже щедрий і не відмовляє у Своїй благодаті нікому; насправді, Він дає більше, ніж ми просимо у Нього» (Щоденник, 291).
23/04/2023
