З того моменту, як я міг розмірковувати,
Ти шукав мене, тут і там,
Від вершини гори до неспокійного моря,
Завжди непохитний, Ти — моє благання.
Моя єдина справжня надія, що коли дихання згасне,
Вогонь усередині не буде похитнутий.
Як хліб у голоді, або потік води,
У глибокому бажанні, Ти — все, що я знаю.
Маяк обіцянки крізь життєвий відчай,
Смерть лише перехід, Твоє світло все ще там.
За тінистими гребенями тисових дерев,
За межами всього кінця, Ти — мій спокій.
Коли сила слабка і душа гола,
Тобі я довіряю в мовчазній молитві.
Порога завіси смерті – широкі ворота,
До вічного сяйва, поруч з Тобою.
Месія, обраний і божественний,
Помазаний Спаситель, задум надії.
Людина, але більше – дар, що розгорнувся,
Христос, що спасає, щоб зцілити світ.
