або Апокаліптичний псалом
З вдячністю о. Джеймсу Дауні OSA за те, що він провів мене через Писання
«І я бачив, коли Агнець відчинив одну з семи печаток, і я чув, як одне з чотирьох живих створінь говорило голосом, подібним до грому: «Прийди!»» Об'явлення 6:1
Крізь сірчаний дим піднялися сарана,
З хвостами скорпіонів і броньованими муками.
Щоб вразити тих, хто не позначений, не запечатаний,
Вони заполонили землю, гнів Божий виявився.
Кінь білий, як свіжий сніг,
Його вершник натягнув переможний лук.
Зі стрілами, вмоченими в отруйне мистецтво,
Він їхав, щоб пронизати серце народів.
Кінь червоний, як свіжопролита кров,
Його вершник розпалив кривавий потік війни.
Він забрав увесь мир із землі,
І дав бійні насильницьке народження.
«Arbeit Macht Frei» над брамою,
Де добро і зло роздумують.
Людською мовою кінець наближається —
Ми чуємо грім Армагеддону.
На світанку Едему, в першу мить творіння,
На лезі ножа простору і часу,
Коли Каїн повстав, убивши брата свого —
Перший рефрен Армагеддону.
На пагорбах Кібехо південний захід плаче,
Де мачете все ще збирає смерть.
На межі, де впала темрява —
Дзвони Армагеддону б'ють.
У день, коли Сонце відведе своє полум'я,
Коли добро і зло втратять своє ім'я,
Коли сам час знайде свій кінець —
Спуститься клич Армагеддону.
Кінь чорний, як беззоряна ніч,
Його вершник поширює економічну біду:
Денна зарплата за буханець хліба,
Поки олія та вино залишаються незгодованими.
Кінь блідий, як шкіра трупа,
Його вершник: Смерть, з пеклом усередині.
За ним слідом іде Аїд,
Щоб забрати дурних і загублених.
Кулак, що розбиває людську гордість,
Де добро і зло все ще стикаються,
Де душі кричать під каменем —
Гіркий стогін Армагеддону.
Де впали вежі і посипався попіл,
На межі жаху, втрати та болю,
У рані Мангеттена, ще свіжій, ще розірваній —
Свідчення Армагеддону присягнуте.
Крізь сірчаний дим рояться сарана,
З силою скорпіона, щоб убивати і шкодити.
На землю вони прийшли з жахливим народженням —
Чума сарани спустошує землю!
